[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

Ні клопів, ні щурів, кажете. Щури б якраз навряд би чи його збентежили, і, мабуть, цю вертикальнозіницеву дівчину теж, якщо вона спокійно відноситься до національної кухні. "Джакомо" помітно посміхнувся у відповідь, і вже хотів пожартувати про це, але стримався - якщо бесіда перейде на таку тему, йому знадобиться бути дуже обережним, щоб не видати своб видову приналежність. Хоча б зараз це могло б зіграти йому і трохи в іншу сторону - якщо він скаже дівчини, хто він, вона, ймовірно, буде набагато більш прихильною до нього... але тут були дві проблеми.
Перша - він був майже певний, що її капітан теж не людина. В іншому разі, хто би став тримати таку вразливість в обороні на кораблі?
Друга - вона і була прихильною. Якось занадто прихильною для пірата, якого цікавлять лише гроші, що можна струсити з феодала. Це походило на те, що вона знає насправді більше, ніж зізнається. Або вона все-ж таки унюхала крізь маски, що він кіт - і це б стало потенціальною проблемою... або вона впізнала його, і тоді відкупитися малим не вийде, і взагалі це було б найбільш кепським варіантом з можливих.
З висновками він не спішив, але було варто обережно промацати тему. Він, не поспішаючи, огледівся навколо себе. Кошеня не обмануло про "гості": це й справді виглядало як одна з кают самих піратів. Звісно, порівняно з його власним кораблем тут не вистачало комфорту, але він би чекав гіршого. І це розбуджувало його підозрілість, так що радий він був таким умовам набагато менше, ніж вони, можливо, очікували.
- У гостях? Надзвичайна гостинність для тих, хто годує себе грабунками та викраденнями, - з цікавістю помітив він, оглянувши каюту - немовби недбало, але всередині нього ніби була стиснута пружина.