Re: Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...
Справа була кепська. Амір розумів це із самого початку, і не сказати, щоб розповідь Таліра про особливості місцевого законодавства щось додала до цього. "Це так не працює. Жорстокі покарання не знімають соціальних проблем" - хоча, мабуть, це була лише частина історії, або й просто пряма погроза. Звісно, перспектива бути втопленим у помийній ямі подобалася іще менше, аніж бути страченим якось у рамках галактичних конвенцій (Амір не мав звички носити з собою отруту чи залишати останній патрон, вважаючи, що поки він живий, варто шукати рішення проблеми, а не думати про смерть, і досі ця стратегія здавалася вдалою), але... Це мало що змінювало: вмирати, та ще й так по-дурному, не хотілося взагалі. Але ж... Не для того ж їхній супротивник запросив їх до себе, щоб позалякувати? Це було б якось нерозумно. Та й від штурму рештою піратів це його не вбереже - врешті-решт, в такому випадку їхні шанси точно вищі, - і Талір навряд чи цього не розуміє.
Виявилося, що дійсно не для того. Таліру було щось від них потрібно - і їх, по великому рахунку, навіть не питали, чи зможуть вони це зробити. Якби Амір знав, чим подібний випадок обернеться для них з Алісою кілька років потому, він напевне накоїв би дурниць. Однак, на щастя, пірат цього не знав, тож просто визнав, що вибору в них, власне, теж нема: в бою їм не вистояти, хіба що загинути красиво.
- Скажу, що був би не проти дізнатися, про що йде мова. Хоча вибору в нас, я так розумію, все рівно немає.
|