[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

Талір ще говорив щось, коли його погляд зупинився на рудому коті; звичайнісінькому коті, але все одно лорд відчув до нього симпатію - все-ж таки родич в якомусь сенсі. Потім в приміщенні їдальні з’явилася кухарка, і Талір зупинився на півслові, а в лиці змінився так, що, якщо б його погляд був матеріальним, він прорізав би дірку в будь-кому, хто б попався на шляху.
Талір лише через декілька секунд, коли коту вже нічого не загрожувало, зрозумів, що виступив вперед, а один з охоронців ненав’язливо тримав його за руку, зупиняючи його. Талір встав спокійніше, обережно звільнивши руку, й почекав, доки його відпустять.
Він одразу почав подумки картати себе за цей одномементний порив до дії. Коти були однією з його головних слабкостей, але тепер він просто необачно видав це власним ж "охоронцям" - причому безо всякого гарної причини на це. Він не атлет, щоб спіймати та утримати тесака на льоту. Але... будь-якої стриманості є межа. Це ж кіт. Не можна так з котами.
Він не став нічого говорити - хоча йому й було що. Але його думки з приводу того, що тільки що сталося, були пречудово зрозумілі завдяки всьому його вигляду. Його погляд був холодним, як дотик сталі, і пом’якшився, лише коли він помітив, як кіт підійшов до нього. Ну, спасибі. Хоча б один друг в нього є, навіть тут, у полоні. Він підняв кота на руки, відчувши лоскотання вусів на його руках і тихе муркотіння.
Кіт виглядав просто прекрасно. Ці люди просто не заслуговивали його на своєму кораблі.