[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

Талір кивнув на відповідь Аліси: вона, мабуть, і справді не мала на таких дозвіл повноважень. Хоча його здивувало запрошення спитати його самостійно, але не через Алісу. Але хтозна, як саме тут в них заведено.
- А де і коли його можна знайти? - перепитав він, роздивляючись обличчя інших піратів. Потім обережно принюхався. Здається, тут були ще якісь кошенята, або принаймі одне, але кетлордів не було. Зовсім. Він би зрозумів, якщо б такі тут з’являлися хоч іноді. Якщо капітан тримає котолюдей в команді, незважаючи на те, як вони відносяться до своїх лордів... це дуже нерозумно з його боку.
Він запам’ятав цей факт. Можливо, пізніше буде привод цим скористатися.
На комплімент Аліси Талір посміхнувся. Дякувати, звичайно, не став, але було помітно, що йому було приємно це чути. Тим паче, було чутно, що це було сказано щиро.
- Я все-ж таки дворянин, - відповів він після паузи - дещо тихше, ніж він говорив перед цим. - Я повинен бути прикладом для свого народу, і тим паче повинен вміти зберігати холодну голову. В мене взагалі нема такой розкоші - боятися чогось.
Він став трохи серьознішим. Мабуть, якщо б він мав хоч трохи менше сміливості й рішучості, він би не досяг й десятої частки того, що мав зараз.
- Хіба ти можеш собі уявити собі, наприклад, графа, що труситься від переляку перед урочистою промовою? Або короля, що невпевнено каже "Мабуть, буде краще все-ж таки відправити військо в бій?" Це було б смішно.